Використання kubectl для створення Deploymentʼа

Мета

• Дізнатися, що таке Deployment застосунків.
• Розгорнути свій перший застосунок у Kubernetes за допомогою kubectl.

Процеси Kubernetes Deployment

Після створення працюючого кластера Kubernetes ви можете розгортати свої контейнеризовані застосунки на його основі. Для цього створіть розгортання (Deployment) Kubernetes. Deployment вказує Kubernetes, як створювати та оновлювати екземпляри вашого застосунку. Після створення Deployment панель управління Kubernetes розподіляє екземпляри застосунків, що включені в цей Deployment, для запуску на окремих вузлах в кластері.

Коли екземпляри застосунків створені, контролер розгортання Kubernetes безперервно відстежує їх стан. Якщо вузол, на якому запущено екземпляр, вимикається або видаляється, контролер розгортання замінює екземпляр новим на іншому вузлі в кластері. Це забезпечує механізм самовідновлення для розвʼязання проблем з відмовою або обслуговуванням вузлів.

У світі до-оркестрування часто використовувалися скрипти встановлення для запуску застосунків, але вони не дозволяли відновлення після відмови вузла. Шляхом як створення екземплярів застосунків, так і утримання їх в робочому стані на різних вузлах, розгортання Kubernetes забезпечує фундаментально відмінний підхід до управління застосунками.

Розгортання вашого першого застосунку в Kubernetes

Ви можете створювати та управляти розгортанням (Deployment) за допомогою інтерфейсу командного рядка Kubernetes, kubectl. Kubectl використовує API Kubernetes для взаємодії з кластером. У цьому модулі ви вивчите найпоширеніші команди kubectl, які потрібні для створення розгортань та запуску застосунків в кластері Kubernetes.

Коли ви створюєте Deployment, вам необхідно вказати образ контейнера вашого застосунку та скільки його реплік ви бажаєте запустити. Згодом цю інформацію можна змінити, оновивши Deployment. В навчальних модулях 5 і 6 йдеться про те, як масштабувати і оновлювати Deployment'и.

Для вашого першого розгортання ви будете використовувати застосунок hello-node, який упакований в Docker-контейнер і використовує NGINX для відгуку на всі запити. (Якщо ви ще не пробували створити застосунок hello-node та розгортати його за допомогою контейнера, ви можете це зробити, слідуючи інструкціям з посібника Привіт Minikube).

Вам також потрібно мати `kubectl`. Якщо ви ще не встановили його, відвідайте встановлення інструментів.

Тепер ви знаєте, що таке Deployment. Тож розгорнемо ваш перший застосунок!

Основи kubectl

Загальний формат команди kubectl: kubectl дія ресурс

Тут виконується вказана дія (наприклад, create, describe або delete) для вказаного ресурсу (наприклад, node або deployment). Ви можете використовувати --help після команд для отримання додаткової інформації про можливі параметри (наприклад, kubectl get nodes --help).

Перевірте, що kubectl налаштовано для роботи з вашим кластером, виконавши команду kubectl version.

Перевірте, що kubectl встановлено і ви можете бачити як версію клієнта, так і версію сервера.

Щоб переглянути вузли в кластері, виконайте команду kubectl get nodes.

Ви побачите доступні вузли. Пізніше Kubernetes вибере, де розгорнути наш застосунок на основі ресурсів, доступних на вузлах.

Розгортання застосунку

Розгорнімо наш перший застосунок на Kubernetes за допомогою команди kubectl create deployment. Ми повинні вказати назву розгортання та розташування образу застосунку (вкажіть повну URL-адресу репозиторію образів, розміщених за межами Docker Hub).

kubectl create deployment kubernetes-bootcamp --image=gcr.io/google-samples/kubernetes-bootcamp:v1

Відмінно! Ви щойно розгорнули свій перший застосунок, створивши Deployment. Це призвело до виконання для вас кількох дій:

• пошук відповідного вузла, де може бути запущений екземпляр застосунку (у нас доступний лише 1 вузол)
• планування запуску застосунку на цьому вузлі
• налаштування кластера для перепланування екземпляра на новому вузлі за необхідності

Щоб переглянути ваші розгортання, використовуйте команду kubectl get deployments:

kubectl get deployments

Ми бачимо, що є 1 розгортання, яке запускає один екземпляр вашого застосунку. Екземпляр працює в контейнері на вашому вузлі.

Перегляд застосунку

Podʼи, які працюють всередині Kubernetes, запущені в ізольованій приватній мережі. Типово вони видимі з інших Podʼів та служб всередині того ж самого кластера Kubernetes, але не за межами цієї мережі. Коли ми використовуємо kubectl, ми взаємодіємо через точку доступу API для спілкування з нашим застосунком.

Розглянемо інші варіанти того, як вивести наш застосунок за межі кластера Kubernetes пізніше, в Модулі 4. Також, як у базовому посібнику, тут ми не пояснюємо докладно, що таке Podʼи, це буде розглянуто в подальших темах.

Команда kubectl proxy може створити проксі, який буде пересилати дані в мережу, що охоплює весь кластер. Роботу проксі можна завершити, натиснувши control-C, і він не виводитиме жодного результату під час роботи.

Вам потрібно відкрити друге вікно термінала для запуску проксі.

kubectl proxy

Тепер у нас є зʼєднання між вашим хостом (терміналом) та кластером Kubernetes. Проксі дозволяє безпосередній доступ до API з цих терміналів.

Ви можете побачити всі ці API, розміщені через проксі-endpoint. Наприклад, ми можемо запитати версію напряму через API, використовуючи команду curl:

curl http://localhost:8001/version

Сервер API автоматично створює точку доступу для кожного Podʼу на основі імені Podʼа, яка також доступна через проксі.

Спочатку нам потрібно отримати імʼя Podʼу, і ми збережемо його в змінну оточення POD_NAME:

export POD_NAME=$(kubectl get pods -o go-template --template '{{range .items}}{{.metadata.name}}{{"\n"}}{{end}}')
echo Name of the Pod: $POD_NAME

Ви можете отримати доступ до Podʼу через проксі-API, запустивши:

curl http://localhost:8001/api/v1/namespaces/default/pods/$POD_NAME:8080/proxy/

Для того, щоб нове розгортання було доступним без використання проксі, потрібен сервіс, про що буде розказано в Модулі 4.